Україна я – зболена мати –
Довелося мені страждати.
Я багато зазнала зла,
Але мститися не могла.
Помсти лютої не хотіла,
Бо завжди й ворогів любила.
Відганяла від себе зло -
Хочу я, щоб добро цвіло.
Діти, любі, рідні діти,
Як я можу та й не сивіти,
Коли вкралася зрада між вами,
Ходить селами і містами?!
Діти, любі, рідні діти,
Вас благаю колін не хилити
Перед підлістю, перед людьми,
Що слугують гріху і пітьмі.
Діти, любі, за вас вболіваю
І на Правду благословляю.
Йдіть до неї, дочко і сину, –
Втіште маму свою – Україну.
На мою материнську долю
Впало дуже багато болю.
Зневажали мене власні діти,
Та прощала, щоб далі жити.
Не боялась ні праці, ні мук
Від чужих і від рідних рук.
І, як мати, як справжня мати,
Йшла до Бога правди шукати.
Я благаю: облиште зраду,
Вибирайте не лжу, а Правду.
Проганяйте Варавву геть,
Бо за ним іде люта смерть.
Хай відійдуть від вас злочинці,
Хай покаються злодії й вбивці,
Бо як прийде їхня пора –
Не побачить ніхто добра.
Діти, любі, рідні діти,
Як я можу та й не сивіти,
Коли вкралася зрада між вами,
Ходить селами і містами?!
Діти, любі, рідні діти,
Вас благаю колін не хилити
Перед підлістю, перед людьми,
Що слугують гріху і пітьмі.
Діти, любі, за вас вболіваю
І на Правду благословляю.
Йдіть до неї, дочко і сину, –
Втіште маму свою – Україну.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проповеди : Познавая Отца - Лариса Попова Отче! Ты сказал: вселюсь в них и буду ходить в них, и буду их Богом, а они будут Моим народом и милости Моей не отниму от них.
Вселись в нас, вселись в меня, Отче, светом благодати благости Твоей и огнем Божественной мощи Твоей, вселись огнем силы величия и великолепия владычества Твоего. Да познаем на земле путь Твой, Боже, во всех народах великолепие Твое.
Отче Чудотворящий и Животворящий! Даруй нам всё видеть Твоими очами, очами победы истины любви; зная, что любовь НИКОГДА не терпит поражения; и помня, что Ты Отец Благий и Совершенный и всегда верен в Своём обетовании детям Твоим: Я буду для тебя огненною стеною вокруг тебя и прославлюсь посреди тебя; ибо касающийся вас, касается зеницы ока Моего. Аминь.
Поэзия : Чужой - Соколов Сергей Сколько раз Господь хотел собрать
Нас,детей Своих,но мы не захотели.
Сколько ещё будет Он стучать
В наше сердце,в наше глухо заколоченные двери?
